Лютий
@iroboship
Followers
5K
Following
44K
Media
6K
Statuses
32K
Тепер ти знаєш, що командир тебе затягує не щоб задушити слонячкою, а щоб підвищити ппп.
0
0
0
Блять які ви ж не обучаємі долбойоби. Координати ще скиньте обов'язково.
0
0
1
Одна битва за іншою цілком може стати нашою історію буття в майбутньому, прекрасне кіно
0
0
1
Якщо ви раптом думали що Нергал все ще кошеня, хуй там, він огромна волохата свеня
6
0
53
Мені от чесно похуй vs поєбать якою мовою рандомна людина грає в ігри (вона це робить в приватному просторі, до котрого ваще поєбать), але використовувати донати як індульгенцію прям дивно
1
0
12
Але одне зрозуміло точно: ця річ — пухлина на скелеті світу. Рак, що навчився будувати міста й континенти. Якщо ми не знайдемо спосіб зупинити її, вона не просто поглине все — вона перепише саму можливість існування чогось людського.
0
0
1
Її свідомість — якщо це взагалі можна назвати свідомістю — настільки далека від людського мислення, що ми не маємо навіть інструментів, аби наблизитись до розуміння її цілей. Для нас вона — абсолютний космічний абсурд. Для неї ми — шум.⬇️
1
0
1
Вона не веде війну — вона переписує реальність під себе, приєднуючи міста і країни до свого каркасу так само природно, як дерево нарощує річні кільця. Кожен гектар, кожен метр, кожен дюйм, який вона займає, зникає з карти назавжди, вростаючи у цей бездушний органічний мегаліт.⬇️
1
0
1
Відчуження тут не емоція, а фундаментальна властивість простору: ти не гість, не полонений, навіть не загроза — ти просто статистична похибка в нескінченній експансії. Структура поглинає нові території методично, мов ідеальний хижак, що не потребує ні енергії, ні відпочинку. ⬇️
1
0
0
Відчуження тут не емоція, а фундаментальна властивість простору: ти не гість, не полонений, навіть не загроза — ти просто статистична похибка в нескінченній експансії. Структура поглинає нові території методично, мов ідеальний хижак, що не потребує ні енергії, ні відпочинку. ⬇️
1
0
0
Вона не призначена для людей. Вона взагалі не призначена для когось, хто розуміє форму і функцію. Ми блукаємо крізь її бездонні нутрощі, мов комахи, випадково замкнуті у механізмі чужої, не-людської думки. ⬇️
1
0
1