Не треба очаровуватись, щоб не було розчарування. Не буде полегшення для тих хто в розшуці і хто ховається. Просто треба це усвідомити. А вибір робити, то вже кожен за себе.

Але розподіл на СЗЧ з бойових частин (після бойових, після тотального ігнорування проблема, після не переводів) і СЗЧ з НЦ і до прибуття в частину вірогідно все таки будуть розділяти. Бо це зовсім речі.

Я це до чого. Мобілізація буде продовжуватись. Бусифікація буде продовжуватись. Відповідальність буде жорсткіша. Це навіть не позиція влади. Це вимоги партнерів. По збільшенню відповідальності по СЗЧ ще під питанням.

Саме тому всі заяви типу "ваєнних адвокатів", це в більшості своїй розводи. Не буде 200-500 тисяч іноземців в зсу. НЕ БУДЕ. Не буде 200-500 тис чоловіків зі зброєю в руках не розуміючих нашої мови і наших законів. Ніяка держава не зможе це контролювати наявними силами.

Тому оті всі відоси з бусифікацією що тягають по телеграм помийкам та тіктоці, вони в межах статистичної похибки. Одне- два відео на 30 тисяч? Смішно. Саме тому нема і не буде ніяких репресій по діям ТЦК. Саме тому всі заяви омбудсмена, це просто слова які нічого не варті.

Ніякі іноземці не вирішать питання з мобілізацією і ТЦК. Це треба розуміти. Зараз більше 30 тисяч чоловіків в місяць мобілізують. Просто подумайте про цю цифру. Більше тисячі чоловіків в день.

Ну, типу, як була надія у багатьох, що добровольці 22-23 років та мобілізовані в перші роки, закриють всі потреби і "мене це торкнеться". Так от це ті ж самі аванси, які колись вже були. Ракети на 2-3 тижні, кава в Криму, Росія розвалиться, і таке інше.

А час не відмотати. Я це все до чого. Зараз у певної категорії громадян, почалась мало не ейфорія, після заяви нового міністра оборони про іноземців. Всі вони чомусь вирішили, що тепер мобілізація припиниться і обійдуться без них.

На базі чого, людина потім зможе нарощувати свою підготовку та розвиток. Але на жаль, ця підготовка починається з моральної готовності. Ні, не воювати. З моральної готовності та бажання вчитись. Бо багато хто починає роздуплятись тільки під кінець БЗВП. Коли вже не засвоїв нічого

Маскування. І контроль маскування з повітря. Окопи. Зачистки нікуди не дінуться. Урбанізована місцевість, степова та лісиста. Варіативність майбутніх дій велика. І наша задача, максимально якісно і чесно закласти в людину базу. Як таблицю множення та алфавіт.

А деякі не зміняться і за 5 років. Бластерів нам не завезуть. Особиста зброя буде тією ж. Балістика теж. Топографія в умовах ребу буде тією ж. Інженерна справа. Такмед буде в найближчі роки таким же. Бо зараз вже сама погана ситуація (з можливих) з термінами евакуації.

Ми на БЗВП не готуємо і не затачуємо людину під бригаду, локацію, задачу. Це робота бригади на період адаптації. Або потім до нас присилають людей на підготовку під задачу. І ефективність висока Деякі речі будуть змінюватись протягом пів року - року.

Базу з урахуванням майбутніх задач та перемінних умов які можуть і будуть виникати в подальшому. Наша задача, щоб база яку ми закладаємо була актуальна і через рік і через два. І при переході в інший підрозділ.

до будь якого сценарію і служби в подальшому. Моя задача повернути або вивести людину до стану, коли вона впевнена в собі і своїх діях. І ця задача зараз вже вийшла за межі 151 навчального центру. Ми з самого початку даємо БЗВП комплексно.

Я нікого не збираюсь в ні засуджувати, а ні якимось чином агітувати до чогось. Бо ніяке засудження та ніяка лобова агітація вже не працює. У мене зовсім інша задача. І вона важка і не вдячна У мене задача, щоб людина яка ВЖЕ попала до лав ЗСУ, була максимально якісно підготовлена

Бо все таки це найманці і заробітчани. Воєнні романтики вже всі тут. Або на нашій стороні, або на ворожій. Не треба ілюзій. Нема кнопки 'зробити заїбісь".

Не від гарного життя розформували легіони. Були причини. І причини розформувати були вагоміші ніж плюси. Стійкість підрозділу це не прості слова. Це доля суміжників. Я не знаю, як будуть вирішувати проблеми мобілізації та СЗЧ за рахунок іноземців.

Вони знімались з позицій цілими підрозділами, коли виникала небезпека. А це ж все таки війна. Вони відмовлялись виїзджати на бойові і постійно наполягали на продовженні тренувань на полігонах. Вони зходили в СЗЧ. І вони розривали контракти.

Потім поїхали з за кордону в основному заробітчани. Вони поїхали не воювати. Вони поїхали за грошима. Служити? так. Але так як їм зручно. І бажано не воювати. І вже тим більше не отримувати поранень і тим більше не гинути.

І ті і інші несли шалені втрати на безглуздих задачах. Бо в деяких "скороспєлих зірок" була впевненість - "нових пришлють". Ніхєра. Не прислали. Потім їх стали цінувати і ставитись належним чином до тих хто вижив. Але це було потім.