While russians are clumsily trying to at least pretend "renovating" Mariupol, they seem to absolutely fucking bail on Severodonetsk
Nothing gets cleared, the burned military equipment is right among destroyed houses and people are wandering through it
Around 100,000 people used to live there at the beginning of 2022
Now-well, you can see
It is shown that the small amount of desperate people who still live there literally try to survive in ruins of destroyed houses having no water, not having anything at all
" We've talked to a man, who was carrying water home in a bucket in one of the most destroyed yards of Severodonetsk. It turned out that his flat is the only one in a whole porch which hadn't been destroyed"
"Maybe, this place is prayerful- said the man, smiling"
And Kobzar
Як десь колись прочитала (є вірогідність, що ще у вконтактє прости Господи, не бийте): "Фото з роздягалень є фото з розділу "Як би я виглядала, якби мала гроші""
Гроші є, але сукня так на вішалці і залишилась"
Боже блять, я ненавиджу обіженок і маніпуляторів
Тобі ставлять конкретні питання, на які ти НЕ даєш конкретної відповіді і натомість починаєш разгон про "Ой ну все я хуйовий, я найгірший і т.д."
🤡🤡🤡
Огидно
якщо в Маріуполі росіяни принаймні невміло намагаються робить вигляд якоїсь відбудови, то на Сєвєродонецьк схоже просто поклали хуй.
нічого не прибирається, не розчищається. між розйобаними будинками досі стоїть згорівша техніка, лежать гори сміття і між цим усім блукають люди.
Стою під поїздом, мороз, сльози, ну все як треба, драма
А тут підрулює хлопець і такий "Ви знаєте, що Ісус Вас любить і знає всі Ваші проблеми"
І ти вже не плачеш, а іржеш так, що чутно на пів вокзалу
Рік тому, біля кондитерки. Чекаю на сестру, повз проходить військовий (або поліцейський, точно не пам'ятаю)
-Шо, дівчата, евакуація?
-Яка евакуація? ПИРІЖКИ!
Чи є у вас сказана кимось фраза, яка змусила подивитись на людину під іншим кутом або замислитись над тим, чому ви взагалі досі спілкуєтесь з цією людиною? І що це за фраза
Знову? Знову
В 2017 була дитятком-дитятком з довжелезними косами, котрі страшно бісили, малючковими щічками, синцями під очима і вічним бажанням лягти поспати
в 2017 я остаточно вирішила залишатися в Києві, але все ще могла злітати в Варшаву на день, щоб сходити в кіно 🙃
місяцями подорожувала на самоті («валандалася світами», як казала моя бабуся) і була ще тією незалежною кішкою 🤷🏼♀️
Це фото з найгіршого періоду в моєму житті, періодично дивлюсь, намагаючись згадати що обіцяла собі тоді ні за яких умов не повертатись до того стану
Останнім часом обіцянка вилетіла у вікно